Вінниччина в умовній самоцензурі – кому дають, а кому не дають інформацію

Навряд чи про Вінниччину можна сказати, що з війною посилилась цензура. Власне, і раніше критики та викривальних матеріалів щодо місцевої влади у регіоні було небагато. Але окремі дзвіночки все ж є. І дзеленчать вони щомісяць тривожніше.

Міська влада: збоїть, але працює

У контексті доступу до інформації показовою є робота Вінницької міської ради. Попри окремі скарги на міську владу загалом, профільний департамент все ж працював досить добре. Так, іноді відповіді надавались неповно чи у самих запитах знаходили «вошей», через що відповідь була геть іншою, ніж очікували запитувачі. Але це поодинокі випадки. Системних скарг (на відміну, наприклад, від фізичного доступу до засідань міськради чи можливості побачити міського голову на прийомах громадян) не було.

Але з початком війни щось змінилось. У квітні 2022 року навіть на найпростіші запити відповідь була одна – «після війни».

Ймовірно, це пов’язано зовсім не зі злим умислом, а просто з банальним фактом того, що через загрозу ракетних ударів вхід в будівлю міської ради обмежили. А відповідно, обмежили і роботу департаментів.


Та з часом все ж від шоку перших місяців війни пройшов – і зараз міська рада вже надає відповіді на запити.


Ну і логічно, що кількість мобілізованих працівників Вінницької міської ради за умов війни не розголошують. Щоправда, у відповіді міськрада вирішила послатись на власне рішення від часів Януковича, коли таку інформацію віднесли до службової.

Щобільше, певний час і доступ до рішень, і інформація про громадські слухання (війна війною, а забудови за розкладом) були на сайті Вінницької міськради «прикриті».


Обласна військова адміністрація ж свою роботу на помітний строк не переривала. Але з нею інший нюанс.

Сільські ради: закриємо все!

Наприкінці серпня Вінницька ОВА видала цікавий документ. У ньому адміністрація просила голів тергромад обмежити доступ до інформації, поширення якої може становити загрозу держбезпеці, науково-технічному та оборонному потенціалу.

А як вміють завзято виконувати подібні накази голови тергромад й не варто розповідати. Для рівня сільських голів Вінниччини «обмежити» автоматично дорівнює «все взяти й заборонити». При чому, просто все. Наприклад, ось так зараз виглядає сайт Лука-Мелешківської сільської ради:

Мабуть, і рішення сесій про видачу землі, і інші суто внутрішні питання діяльності сільської ради, на думку голови громади, підпадають цілком і повністю під «інформацію, поширення якої може становити загрозу державній безпеці». А проекти рішень сільради – то явна загроза науково-технічному та оборонному потенціалу.


Ну, або просто сільський голова вирішив скористатись можливістю і дерибанити натиху, поки може.


І тут навіть не варто пояснювати такій людині за трискладовий тест.

ДБР: все, що ми скажемо, проти нас використає злочинність

А ось ДБР навчились використовувати трискладовий тест на свою користь. На простий запит, а яка зарплата у вінницького керівництва відомства, скільки людей у штаті, у ДБР відповіли довгою тирадою, що там кому підпорядковується та бурно закінчили висловом про… та власне, почитайте самі цей шедевр юридичної думки:

Вже не може не радувати, що чиновники знають, що таке трискладовий тест.


І тут цікавий нюанс – а що таке підвищення впливу оргзлочинності на діяльність ДБР? Тобто, виходить, знавці переваг закритості над суспільним інтересом, визнають, що оргзлочинність вже має вплив на них? Зрештою, це все слова – а відповідь ДБР так і не надало…


Головне фото: з соцмереж