Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг «авто-бариг»

Доки одіозні міліціонери охороняють військкомати, у Вінниці аншлаг «авто-бариг»


Черги на розмитнення приватних автівок, “генерали” в охороні військкомату та інші принади воєнного стану – така реальність у Вінниці. Війна внесла корективи у життя чималої кількості «рєшал», то ж тепер ці достойники в лавах ЗСУ боронять країну. Але не на «нулі», навіть, не за місцем свого проживання – а там, де поки не стріляють.


Колишній військовий комісар Вінниці Ігор Ліщук вже позбувся своєї посади. Досить тихо та без особливих наслідків. А злі язики приписували і продаж довідок для виїзду за кордон, і політичні переслідування, точкові повістки недругам міської влади. Щоправда, за це відповідальності полковник Ліщук не поніс – його перевели служити в одну з частин на Західній Україні. Сподіваємось, це зробили виключно через те, що не хотіли у військовий час афішувати метастази корупції в армії, а після перемоги всі винуватці все ж понесуть покарання.

Генерали – янголи-охоронці військкомату


Чимало українців знають, а ще більше не знають таку одіозну постать як Олександр Князюк. У 2016-2017 роках він працював начальником Регіонального сервісного центру у Вінницькій області, куди потрапив за протекцією свого колишнього начальника, керівника НДЕКЦ Олександра Федотова. Після роботи у реєстраційно-екзаменаційній системі, Князюк перебрався до Києва за підтримки заступника міністра внутрішніх справ України Сергія Гончарова, з яким вони навчалися в одному університеті.



Згодом, на посаді Першого заступника начальника Головного сервісного центру, будучи головою тендерного комітету, Князюк відповідав за спрямування закупівель та матеріального забезпечення в потрібні кишені. А після звільнення з посади голови Начальника ГСЦ МВС Владислава Криклія, став виконувати обов'язки начальника центру.


Завдяки важкій та наполегливій праці Князюка до системи повернулися усі старі одіозні невтомні працівники жезлу, робітники ДАІ, та повернулась система тотальних поборів, штучних перешкод та корупційних схем. Ці співробітники ДАІ масово почали монетизувати все, що тільки можливо та ділитись чесно нажитим із начальником.


У квітні 2021 року Князюк доповідав про свої успіхи на засіданні Комітету Верховної Ради з питань правоохоронної політики. Нардеп Олександр Куницький перервав переобтяжену цифрами доповідь питанням «навіщо ми це слухаємо?» і закликом поговорити про проблеми цієї структури, а не загальновідому статистику. Куницький попросив Князюка чесно відповісти на питання: «Чому електронна черга в сервісному центрі перестала працювати в розпал пандемії, коли людям треба якомога менше стояти в чергах і без потреби знаходитися у закритих приміщеннях? Чому у центрах постійно «висить база», що це за база і скільки грошей треба, щоб вона «розвисла»? Чому із понад ста камер, за якими можна перевірити наявність черг у сервісних центрах, 40 не працює взагалі, а інші транслюють «повітря» – за картинкою взагалі незрозуміла ситуація з чергами? Чому посадовці сервісних центрів не лише не борються з «бігунками», але й місцями покривають чи навіть сприяють їхній діяльності? Чому дані перевірок завжди однаково задовільні, а кількість негативних відгуків непропорційна кількості дисциплінарних проваджень?» Чи варто казати, що на жодне із цих запитань адекватної відповіді від Князюка не було.


До цього додамо ще кілька претензій до Князюка. Це, по-перше, схематози з автошколами. Не секрет, що головним джерелом тіньових заробітків у сервісних центрах є складання іспитів на права водія. Якщо коротко, то учні роблять «внесок» і безболісно складають іспит. По-друге, то схематози із продажем прав. За ціну від п'яти тисяч гривень можна просто купити собі водійські права і не проходити жодне навчання та іспити. Гроші у сервісних центрах отримують через перевірених посередників, а далі даються вказівки у конкретні автошколи, де «одержувачі прав», проходять навчання. По-третє, Князюку закидають схематози з «вирішувачами-бігунками». Це події на етапі купівлі, продажу чи перереєстрації автомобілів, зокрема при отриманні номерних знаків. Співробітники «відкритих офісів» з грошима прямо не мають справи, для цього є так звані «рішали-бігунки». При взаємодії з такими кадрами процедура значно спрощується.


І чи не найголовніша «мутка». Після того, як у сервісних центрах запрацювали електронні черги, одразу ж виникли схеми, як на цьому заробити. Громадяни не можуть скористатися правом запису в електронну чергу, бо всі слоти черги заповнюються в період з 00:00 до 00:15. Тож українці без блату змушені йти до сервісного центру та ставати там у живу чергу. А там на них чекають спеціально навчені люди, які пропонують продати «свої» номерки за суму іноді до 1000 грн, а подекуди й більшу. І що цікаво, «бігунці» сидять в одному приміщенні з начальниками СЦ МВС. І хто-хто, а Князюк про це знає. І таких «проблем» - безліч…


Та з голови, пана Князюка, повільно спустимось до його правої руки, колишнього ДАІвця Дениса Фурманюка. У міській ДАІ Вінниці він був начальником адмінпрактики. Згодом став фактично касиром Князюка у Головному сервісному центрі МВС України. До війни Фурманюк залишався в тому ж відомстві начальником управління організації екзаменаційно-реєстраційної діяльності ГСЦ МВС. Тобто, саме Фурманюк «рулить» грошовими потоками у відомстві.



Додамо, що Фурманюк керує дозволами на перевезення небезпечних вантажів, а також має власну автошколу, де готує водіїв до перевезення таких вантажів. Це не повноцінна автошкола з великим парком, навчальними класами, а радше невеличка кімнатка з мінімумом вимог, але з досить великими грошовими прайсами для «клієнтів». Там можуть навіть і не вчити: заплатив – і їдь собі, вези.


І от саме цього високого достойника, Дениса Фурманюка можна зараз побачити в охороні будівлі вінницького військового комісаріату. Як почалась війна Фурманюк не пішов боронити Київ, Бучу, Гостомель, Ірпінь – він повернувся до рідної Вінниці і зі зброєю в руках став оберігати спокій полковника Ліщука та його підлеглих.

Там само, поруч із Фурманюком вінничани мають змогу побачити й Віталія Каспрука, поки що чинного начальника Регіонального сервісного центру МВС у Вінницькій області.



Всіх цих державних мужів, які сьогодні охороняють спокій вінницького військового комісаріату об’єднує робота у вінницькому Державному науково-дослідному експертно-криміналістичному центрі під орудою непересічної особи, пана Олександра Федотова. До 2014 року Олександр Анатолійович очолював Вінницький НДЕКЦ, а у березні 2014 його забрали у столицю, очолювати експертну службу МВС України. А відомий захисник італійських берегів від російської навали Арсен Аваков 19 грудня 2014 року полковнику міліції Федотову присвоїв звання генерал-майора.


Отакі от люди, досвідчені професіонали, офіцери з досвідом зараз охороняють військовий комісаріат Вінниці. З 9 до 18 години. Опісля їдуть по домівках, аби наступного дня знов нести важку службу і захищати Україну.

Разом з ними непосильну ношу у охороні військкомату від путіна несе і Віталій Ковальчук, керівник вінницького територіального сервісного центру 0541 (той, що по вулиці Ботанічній, в мікрорайоні Корея).

А що ж відбувається у Вінниці?

Тим часом поки спокій вінницького військкомату під надійним контролем, у місцевому сервісному центрі аншлаг. Перекупи та «гонщики» автівок штурмом намагаються взяти кабінети, аби зареєструвати на себе з півдесятка автівок щоденно.



Сотні боєздатних вінничан щодня сумлінно боронять суверенітет вінницьких сервісних центрів МВС, тримаючи непохитно оборону черги для реєстрації автомобілів під «нульове» розмитнення. Між собою «бійці фронту розмитнення» зійшлись у непосильній боротьбі за право допомогти українцям придбати доступне європейське авто з «невеличкою» націнкою…


Звісно це не автомобілі для збройних сил та не замовленні бійцями з окопів. Це на "перекид". Перекупів не лякають навіть вінницькі правоохоронці, які вже роздали сотні повісток. Це, звичайно, відриває ділків від важкої роботи, але кілька автівок з націнкою перекривають зусилля військкомату щодо мобілізації.


Ті, хто зі зброєю в руках боронить суверенітет України фізично не мають змоги скористатись таким нововведенням. Ті, хто втратив автомобілі внаслідок збройної агресії також «в прольоті». Від «нульового» розмитнення знову виграли авто-бізнесмени. Вони почали накуповувати автомобілі тисячами, внаслідок чого утворились величезні черги на кордоні, які фізично відтіснили навіть гуманітарний вантаж.


Чи не час навести порядок панам Фурманюку, Ковальчуку та іншим? Ні, адже вони за охорону військкомату отримують і свою зарплату як керівників своїх служб, і ще як солдати ЗСУ, і ще й додаткові 30 тисяч гривень як мобілізовані. При цьому можливість «порішати» не втрачають. У виграші всі, крім українців.